Технологія повного засвоєння знань

Авторами технології повного засвоєння знань є американські психологи Дж. Керролл, Б. Блум і їх послідовники. У нашій країні теоретичне обгрунтування цієї технології викладено в роботах М. В. Кларін. Дж. Керролл звернув увагу на ту обставину, що в традиційному навчальному процесі завжди фіксовані умови навчання: однакові для всіх навчальний час, спосіб пред'явлення інформації і т.д. Єдине, що залишається нефіксованим, це результат навчання. Керролл запропонував зробити постійним параметром результат навчання, а умови навчання - змінними, підлаштовуватися під досягнення кожним учнем заданого результату.

Цей підхід був підтриманий і розвинений Б. Блумом, який запропонував здатності учня визначати темпом навчання не при усереднених, а при оптимально підібраних для даного учня умовах. Б. Блум вивчав здібності учнів в ситуації, коли час на вивчення матеріалу не обмежується. Він виділив наступні категорії учнів:

• мало здібної, які не в змозі досягти заздалегідь наміченого рівня знань і умінь навіть при великих витратах навчального часу;

• талановиті (близько 5%), яким нерідко під силу те, з чим не можуть впоратися всі інші;

• учні, які складають більшість (близько 90%), чиї здібності до засвоєння знань і умінь залежать від витрат навчального часу.

Ці дані лягли в основу припущення про те, що при правильній організації навчання, особливо при знятті жорстких часових рамок, близько 95% учнів зможуть повністю засвоїти весь зміст навчального курсу. Якщо ж умови навчання однакові для всіх, то більшість досягає тільки "середніх" результатів.

Реалізуючи даний підхід, Дж. Блок і Л. Андерсон розробили методику навчання на основі повного засвоєння знань. Вихідним моментом методики є установка, яку повинен прийняти педагог, який працює за цією системою: всі учні здатні повністю засвоїти необхідний навчальний матеріал при раціональній організації навчального процесу.

Далі педагогу належить визначити, в чому полягає повне засвоєння і які результати повинні бути досягнуті усіма. Цей еталон задається в уніфікованому (наведеному до однаковості) вигляді за допомогою ієрархії (послідовного розташування від нижчого до вищого) педагогічних цілей, розроблених для розумової (когнітивної), чуттєвої (афективної) і психомоторної сфер. Категорії цілей формулюються через конкретні дії та операції, які повинен виконувати навчається, щоб підтвердити досягнення еталона. Наприклад, ієрархія цілей пізнавальної діяльності:

• знання: учень запам'ятовує і відтворює конкретну навчальну одиницю (термін, факт, поняття, принцип, процедуру) - "запам'ятав, відтворив, дізнався";

• розуміння: учень перетворює навчальний матеріал з однієї форми вираження в іншу (інтерпретує, пояснює, коротко викладає, прогнозує подальший розвиток явищ, подій) - "пояснив, проілюстрував, інтерпретував, переклав з однієї мови на іншу";

• застосування: учень демонструє застосування вивченого матеріалу в конкретних умовах і в новій ситуації (за зразком в подібної чи зміненій ситуації);

• аналіз: учень виокремлює частини цілого, виявляє взаємозв'язки між ними, усвідомлює принципи побудови цілого - "вичленував частини з цілого";

• синтез: учень проявляє вміння комбінувати елементи для отримання цілого, що володіє новизною (пише творчий твір, пропонує план експерименту, вирішення проблеми) - "утворив повое ціле";

• оцінка: учень оцінює значення навчального матеріалу для даної конкретної мети - "визначив цінність і значення об'єкта вивчення".

Представлена таксономія цілей Б. Блума одержала широке поширення за кордоном. Вона використовується в підручниках і дидактичних посібниках в якості шкали для вимірювання результатів навчання.

На основі підходу американських психологів, а також досліджень російського вченого В. П. Беспалько була розроблена технологія критериально-орієнтованого навчання, яку також називають технологією повного засвоєння, так як її вихідним моментом є установка, що всі учні здатні засвоїти необхідний навчальний матеріал.

Для реалізації даної технології потрібна істотна реорганізація традиційної класно-урочної системи. Одним з варіантів такої адаптованої системи є технологія різнорівневого навчання.

ПЕРЕВЕРНУТЕ НАВЧАННЯ ЯК ОДНА З КЛЮЧОВИХ ТЕНДЕНЦІЙ ОСВІТНІХ ТЕХНОЛОГІЙ СУЧАСНОСТІ

  Перевернуте навчання — це форма активного навчання, яка дозволяє «перевернути» звичний процес навчання таким чином: домашнім завданням для учнів є перегляд відповідних відео фрагментів з навчальним матеріалом наступного уроку, учні самостійно проходять теоретичний матеріал, а у класі час використовується на виконання практичних завдань.

  Ідея «перевернутого навчання» полягає в попередньому ознайомленні учнів удома з новим навчальним матеріалом за підручником,  а на уроці — короткий розбір проблемних моментів, закріплення теоретичних знань і вироблення практичних навичок. Оцінювання засвоєння нового матеріалу проводиться в кінці того ж самого уроку за допомогою виконання завдань у робочому зошиті, комп’ютерного тестування тощо.

  Доводиться шукати шляхи інтенсифікації проведення уроків. Пропоноване «перевернуте навчання» передбачає відмову від таких прийомів: виступи учнів біля дошки, фронтальне опитування, диктування конспектів, перегляд тривалих навчальних фільмів і презентацій тощо. Натомість запроваджуються  елементи педагогіки співробітництва: учитель виступає скоріше в ролі колеги й консультанта. Учні опановують навчальний матеріал, значною мірою за допомогою самонавчання, що сприяє розвитку пізнавальної активності та самостійності.

  Основними елементами даної методики є:

@ використання лаконічних (не більше 5-6 сторінок на урок) підручників;

@ попереднє ознайомлення учнів із новим навчальним матеріалом удома;

@ на уроці — короткі пояснення нового навчального матеріалу за текстом підручника;

@ оцінювання знань і навичок учнів при виконанні практичної роботи;

@ проведення на кожному уроці формування та перевірки навичок, що базуються на матеріалі поточного уроку;

@ виставлення оцінок як сукупної за знання теорії та практичні навички;

@ дозвіл на використання учнями інформаційних матеріалів під час роботи;

@ запровадження засобів унеможливлення й невигідності списування;

@ індивідуальний захист (здача) своїх практичних робіт.

  Зрозуміло, що використання лише підручників і робочих зошитів не є повною концепцією «перевернутого навчання2, але такий підхід з попереднім переглядом удома нового матеріалу в підручнику є поки що найбільш реальним в умовах української школи.

  У контексті «перевернутого навчання» постає питання: як зацікавити дітей вивчати матеріал на випередження вдома, коли і звичайне домашнє завдання учні виконують не завжди якісно. Мабуть, єдиний спосіб вирішення цієї проблеми полягає в тому, що відео уроки, відео лекції чи підручники, які використовуються в даній методиці, повинні бути цікавими, насиченими та зрозумілими не лише вчителю, а і школяреві. Підручник в ідеалі повинен бути цікавим і зрозумілим, відповідати віковим особливостям сприйняття інформації учнями, ураховувати між предметні зв’язки.

  При «перевернутому навчанні» вчитель бачить рівень успішності кожного в процесі виконання практичних завдань і може вчасно допомогти.

  Технологія «перевернутого навчання»  дає змогу істотно покращити показники успішності.