Різноманітність та полікультурність
У більшості сучасних суспільств наявність у їхньому складі представників різних соціальних верств, поколінь, етнічних груп, віросповідань тощо зумовлює існування такого явища, як полікультурність. Це явище може існувати лише в тому суспільстві, яке визнає різноманітність як одну з основних своїх цінностей.
Необхідність спільного життя представників різних культурних традицій у демократичному полікультурному суспільстві зумовлює потребу добросусідства між ними. Воно в першу чергу ґрунтується на таких засадах:
• Усвідомлення істини, що люди відмінні за своїми поглядами й уподобаннями, і ця різноманітність є не вадою, а перевагою суспільного життя.
• Усі культури та тендерні, конфесійні, етнічні меншини, які поділяють їдеї гуманізму, є рівноцінними, самобутніми й не можуть бути дискриміновані. Забезпечення рівних (не однакових!) прав і можливостей для розвитку для різноманітних культур та меншин. Намагання порушити рівність їхніх прав між собою, забезпечити кращі умови розвитку для однієї з них може бути здійснено лише за рахунок їх погіршення для інших, а отже, недемократичним шляхом, що призведе до порушення соціальної стабільності.
• Основою співіснування культур у полікультурному соціумі постають такі цінності, як терпимість, толерантність, плюралізм і компроміс. Без взаємного дотримання їхніх норм усіма представниками різних культурних традицій повноцінний діалог між ними неможливий.
Однією з важливих сфер соціального розвитку сучасного плюралістичного суспільства виступають міжнаціональні відносини. Від вирішення пов’язаних із ними проблем значною мірою залежать як спокій і добробут окремих індивідів, так і доля всієї країни.
В основі національної політики в сучасному плюралістичному суспільстві перебуває мультикультуралізм. Це політика, спрямована на збереження й розвиток в окремо взятій країні та у світі загалом культурних відмінностей, а також теорія й ідеологія, які обґрунтовують цю політику. Протилежністю мультикультуралізму є концепція «плавильного котла», що передбачає злиття всіх культур в одну.
Святкування 150-річчя народження Канади
Як ця фотографія може ілюструвати досвід Канади в оптимізації міжнаціональних відносин?
Мультикультуралізм за своєю сутністю є тією національною політикою, яка, регулюючи міжнаціональні відносини, заохочує та ретельно підтримує культурний плюралізм представників різних етнічних груп (етнічну різноманітність) і разом із тим допомагає їх інтеграції в єдину політичну націю.
Важливу роль у житті полікультурного суспільства відіграють відносини між представниками різних конфесій (віросповідань), тобто забезпечення конфесійної різноманітності. Релігійна сфера суспільного життя, як доводить історичний досвід, потребує постійної уваги й делікатності. Чимало збройних конфліктів і війн розпочиналися саме через релігійне протистояння. У сучасному демократичному полікультурному соціумі основою для співіснування різних конфесій вважають дотримання толерантності. Будь-які зверхність, образи, зневага тощо стосовно прибічників різних віровчень неприпустимі, вони засуджуються на моральному рівні й караються за законом.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Одним з елементів мультикультуралізму є мультилінгвізм — підтримка та захист мов різних спільнот у межах одного соціуму, країни. Загалом у Європі налічується близько 60 регіональних мов і мов національних меншин. Вважається, що кожен європеєць має прагнути вивчати й розуміти мови інших країн, аби краще зрозуміти їхню культуру. 5 листопада 1992 р. у Страсбурзі була укладена Європейська хартія регіональних мов і мов національних меншин, що забезпечує підтримку й захист європейських мов. Європейські держави вважають мови етнічних меншин невід'ємною частиною європейської культурної спадщини.
Міжконфесійні конфлікти, як і національні, надзвичайно небезпечні для суспільства. Це вимагає від усіх, як віруючих, так і атеїстів, уміння поважати почуття одне одного. Варто пам’ятати, що, навіть не поділяючи конфесійних уподобань іншого, ніхто не має права намагатися обмежити його невід’ємне право свободи віросповідання.
Дізнайтеся, якими мовами написано слово «дякую» на ілюстрації. Що вам відомо про ці культури?
Важливою характеристикою сучасного полікультурного суспільства є інклюзія — процес збільшення участі всіх громадян у житті соціуму, і насамперед тих, хто має труднощі у фізичному й розумовому розвитку. Це складний процес, пов'язаний із розробкою і реалізацією таких підходів, які дозволять кожній людині рівноправно брати участь у суспільному житті. Запорукою успішності інклюзії є те, щоб усі зацікавлені сторони активно діяли для отримання бажаного результату.
Чи можливе існування полікультурного суспільства без толерантності?
ВИСНОВКИ
Соціум як середовище існування людини завжди був предметом уваги дослідників. Сучасний рівень накопичених знань про соціум дозволяє побачити всю масштабність цього явища соціального розвитку.
На всіх етапах розвитку в соціумі існували різні групи. Основні з них виділяють з урахуванням багатьох критеріїв. Про причини виникнення соціальної нерівності та її вплив на розвиток суспільства є різні точки зору. Одним з основних регуляторів полікультурного суспільства сьогодні вважають толерантність. Її визначальний вплив на суспільне життя визнає більшість світового співтовариства.
Полікультурність є однією з важливих характеристик сучасного демократичного суспільства. Вона пов'язана перш за все з розумінням того, що соціум утворюють різні за своїми культурними традиціями індивіди й соціальні групи, але всі вони повинні мати однакові умови для свого розвитку.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Що таке соціум?
2. Порівняйте різні розуміння поняття «соціум».
3. Які елементи має соціальна структура?
4. Що таке полікультурність?
5. Що необхідно для співіснування різних культур у полікультурному соціумі?
6. Чим відрізняються толерантність і терпимість? Чому саме толерантність вважають визначальним регулятором полікультурного суспільства?
7. Чому необхідно приділяти увагу міжнаціональним відносинам? Чи можна вважати демократичним соціум, де ігнорують міжнаціональні проблеми? Обґрунтуйте свою точку зору.
Домашнє завдання : опрацювати підручник ст.49-51
1. Роль спілкування в житті людини та суспільства. Комунікація
Спілкування — це процес людської діяльності, що здійснюється з метою встановлення контактів між окремими людьми й цілими групами. Без спілкування людське суспільство просто не існуватиме. Із самої появи першої людини воно стало причиною та запорукою формування соціуму. Сучасні люди не можуть обходитися без спілкування в жодній сфері свого життя.
Залежно від різних характеристик виділяють велику кількість типів спілкування. Основним є поділ спілкування на вербальне та невербальне.
Вербальне спілкування (від латин. verbalis — словесний) здійснюється за допомогою мови, а тому є унікальним видом спілкування, доступним людині. До певної міри людина навчається цьому виду спілкування в процесі соціалізації, проте для опанування мистецтва спілкування на високому рівні необхідні спеціальне навчання й зусилля.
Невербальне спілкування відбувається за допомогою міміки, жестів і пантоміміки, через прямі сенсорні або тілесні контакти (тактильні, зорові, слухові, нюхові та інші відчуття й образи, отримані від іншої особи). Невербальні форми й засоби спілкування притаманні не тільки людині, але й деяким тваринам, наприклад собакам, мавпам і дельфінам. У більшості випадків невербальні форми й засоби спілкування людини є вродженими.
Також спілкування поділяють на типи відповідно до його мети:
• ділове спілкування — спілкування, метою якого є досягнення будь-якої чіткої угоди або домовленості;
• виховне спілкування передбачає цілеспрямований вплив одного учасника на іншого з досить чітким уявленням бажаного результату;
• діагностичне спілкування — спілкування, метою якого є формулювання певного уявлення про співрозмовника або отримання від нього будь-якої інформації (спілкування лікаря з пацієнтом);
• інтимно-особистісне спілкування можливе за умови зацікавленості партнерів у встановленні та підтримці довірливого й глибокого контакту, виникає між близькими людьми і значною мірою є результатом попередніх взаємин.
Конфлікт — явище, що виникає в результаті зіткнення протилежних дій, поглядів, інтересів, прагнень, планів різних людей або мотивів і потреб однієї людини.
Які елементи вербального та невербального спілкування можна простежити на цьому зображенні?
Однією з важливих складових сфери спілкування є комунікація (від латин. communicatio — повідомлення, передача; communico — роблю загальним). Спочатку цей термін позначав передачу будь-чого на відстані. У сучасному світі він має кілька значень. У широкому значенні комунікація — це взаємодія, зв’язок, спілкування між живими істотами. У соціології комунікація — це окрема дисципліна, що вивчає процеси та результати різноманітних видів взаємодії між істотами.
У повсякденному житті досить часто поняття «комунікація» використовується у значенні «спілкування». Однак це не завжди доцільно. У процесі комунікації суб’єкт передає інформацію об’єкту, який має її прийняти й діяти відповідно до отриманої команди. Унаслідок цього в ході комунікації об’єктами можуть виступати як люди, так і тварини або машини.
Інформація, яку передають під час комунікації, залежно від її характеру може сприйматися повністю або з певними втратами. Так, повідомлення, отримане через мобільний зв’язок, передає лише певні факти, але не здатне відобразити прихований зміст, пов’язаний з емоційним станом того, хто його відправив.
Під час спілкування передача інформації відбувається інакше — у формі спілкування рівноправних і вільних партнерів. Зміст переданої інформації може бути таким самим, як і під час комунікації, однак завдяки іншому механізму передачі його сприйняття буде іншим. На обох кінцях ланцюжка передачі інформації розміщені активні суб’єкти спілкування. Вони увійшли в контакт свідомо й тому не лише повідомляють одне одному про певні факти, але в разі потреби змінюють їх, уточнюють, доповнюють тощо. Фактично в процесі спілкування відбувається формування на основі початкової інформації нової, яка е спільним досягненням учасників спілкування.
Наведіть приклади того, як ви розумієте ці правила.
Комунікація як засіб передачі інформації передбачає, що той, хто її передав, втрачає цю інформацію, і повноцінного зворотного зв’язку немає. Так, передаючи повідомлення, суб’єкт лише отримує підтвердження, що об’єкт отримав надіслане повідомлення. У той самий час спілкування спричиняє те, що його учасники не втрачають інформацію, а збагачують її тим новим, що дізнаються одне від одного. Учасники комунікації залишаються відокремленими одне від одного, а між тими, хто спілкується, виникає певна спільність.
Домашнє завдання опрацювати підручник ст.52-53
Свобода — здатність і можливість свідомого вольового вибору індивідом своєї поведінки. Вона передбачає певну незалежність людини від зовнішніх умов і обставин.
Право — система загальнообов'язкових, формально визначених, гарантованих і забезпечених державою правил поведінки, що регулюють відносини між людьми в соціально неоднорідному суспільстві.
Гендерний — пов'язаний із розрізненням жінок і чоловіків за біологічною статтю.
Сегрегація — різновид дискримінації, який полягає у фактичному або юридичному відокремленні в межах одного суспільства тих суспільних груп, які вирізняються за расовими, тендерними, соціальними, релігійними, мовними чи іншими ознаками, та в подальшому законодавчому обмеженні їхніх прав.
Домашнє завдання: опрацювати підручник ст. 24-31, підготуйте повідомлення про обсяг обов*язків громадянина в різних державах.
Права і свободи людини
Гідність — це зовнішній вияв непохитної самоповаги. Вона робить людину людиною.
Місіма Юкіо
Втрата людських прав одразу збігається з перетворенням людини на біологічну істоту.
Ханна Арендт
Потрібно самому мати гідність для того, щоб бачити її в інших.
Жанна Антуанетта Помпадур
Нечиста совість може стати для людини прокляттям усього її життя.
Шарлотта Бронте
Передивіться відеоурок.!!!
ТЕМА 1. ЛЮДСЬКА ГІДНІСТЬ ТА ПРАВА ЛЮДИНИ
1. Витоки гуманізму. Гідність і совість
Сучасний світ побудований на засадах гуманізму (від латин. humanitas — людяність, humanus — людяний, homo — людина) — вчення про те, що найвищою цінністю є людина, яка має право на вільне самовизначення та волевиявлення. Уперше цей термін з’явився в Римській імперії і позначав вищу форму розвитку людських чеснот. У добу Відродження гуманістичними називали ті сфери знання, що стосувалися вивчення духовного світу людини. Звідси пішла й назва гуманітарних наук — наук про людину.
Головним принципом вчення гуманістів було те, що людина, наділена розумом і безсмертною душею, чеснотами й безмежними творчими можливостями, є вільною у своїх вчинках і думках, а її найбільшою цінністю є почуття гідності.
Гідність проявляється в опорі будь-яким посяганням на індивідуальність та незалежність людини; ґрунтується на визнанні людиною принципової моральної рівності з іншими людьми; не дозволяє особистості зневажливо ставитися до інших і, у свою чергу, вимагає ставитися до неї з повагою. Гуманісти вважали, що важливими також є творчі й розумові здібності людини, а не її походження. Із цього випливала наступна теза гуманістів: усі люди є рівними у своїх правах і гідності від народження.
Однією з найважливіших людських чеснот вчені-гуманісти вважали совість. Її визначають як усвідомлення й почуття моральної відповідальності за свою поведінку і вчинки перед самим собою та іншими людьми. Головною функцією совісті вважають самоконтроль, нагадування людині про її моральні обов’язки, відповідальність за свої вчинки, яку вона несе перед іншими і собою. Совість проявляється у почуттях сорому, каяття, жалю за вчиненим. Вона є внутрішнім регулятором у виборі вчинків і напрямів життєвої поведінки людини.
1) Чому гідність людини є найбільшою цінністю?
2) Які риси притаманні совісті?
2. Рівноправність. Охорона й захист людської гідності
Отже, головними цінностями людства гуманісти визначали гідність та совість людини. За час, що минув від доби Відродження, розуміння гуманізму значно розширилося. Нині, крім розуміння людини й людської гідності як головних цінностей, воно також передбачає невід’ємність людського права на щастя, саморозвиток, самовираження; право людини на збереження поваги, самоповаги та гідності; необхідність створення в суспільстві умов для гармонійного розвитку та вдосконалення особистості; неприпустимість будь-яких форм соціального й духовного гноблення людини; визнання блага людини як головного критерію оцінювання соціальних інститутів, а людяності — як норми відносин між індивідами, соціальними групами та державами.
Запишіть в зошит.
Гідність — внутрішня переконаність людини у власній цінності, почуття самоповаги та поваги до інших людей.
Організація Об'єднаних Націй (ООН) — всесвітня міжнародна організація, створена для збереження та зміцнення миру у світі, розвитку співробітництва між державами. До ООН належать 193 держави.
Ліворуч: Люди, оцінені за їхніми вміннями. Праворуч: Люди, оцінені за їхньою гідністю
Як ви розумієте ці зображення? Чи може бути гідність однієї людини менша або більша за гідність іншої?
Перелічені права людини об’єднує поняття рівноправності. Воно передбачає, що ці права належать усім людям на Землі від народження та без винятку. Документально це було закріплено прийнятою в 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН Загальною декларацією прав людини. Головним її принципом є те, що всі люди народжуються вільними й рівними у своїх правах та гідності. Країни учасниці ООН будують своє законодавство на основі принципів, проголошених Загальною декларацією прав людини. У такий спосіб закони кожної країни охороняють гідність своїх громадян. Якщо ж країна не здатна забезпечити захист невід’ємних людських прав, її громадяни можуть звертатися до міжнародних правозахисних організацій.
Важливою запорукою охорони людської гідності є визнання як державою, так і всім її населенням того принципу, що всі люди е рівними у своїх правах, що жодна людина не е кращою за іншу або має більше право на блага, що належать всім. Так само важливим є не лише виховання почуття власної гідності, але й вміння поважати гідність інших людей.
Обґрунтуйте доцільність і важливість головного принципу Загальної декларації прав людини.
ВИСНОВКИ
Розвиток принципів гуманізму сприяв створенню цілісної системи прав і свобод людини, втілених у Загальній декларації прав людини, прийнятій ООН у 1948 р. У її основу покладено принцип, що всі люди народжуються однаково рівними та вільними у своїх правах.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ
1. Що таке людська гідність? Якими є основні характеристики поняття гідності?
2. Що таке гуманізм? Які принципи в характеристиці людини передбачає гуманізм?
3. Як пов'язані вчення гуманізму й концепція людської гідності?
4. Мислитель XX ст. Мартін Гайдеггер вважав, що совість для людини — це поклик, який примушує її згадати про свою скінченність, інертність і неповторну індивідуальність. Поклик совісті виникає мовчки. Поясніть, як ви це розумієте.
5. Як принципи гуманізму проявилися у формуванні сучасного розуміння прав і свобод людини?
7. Обговоріть у групах висловлювання філософа Іммануїла Канта: «Втратити гідність — це все одно, що прирівняти себе до речі, стати інструментом у руках інших людей, при цьому здійснити це із власної волі».
8. У сучасному світі, як і раніше, існує чимало чинників, що принижують людську гідність. Наведіть приклади, поширені в нашій країні.
9. Підготуйте презентацію на тему «Я маю гідність».
10. Напишіть есе на тему «Для чого людині совість?»
Тестування
1. Чи існує зв’язок між фізіологічним і психічним у людині?
А Так;
Б ні.
2. Кожна людина має свої індивідуальні здібності:
А ні;
Б так.
3. Хто з філософів уважав, що сутність людини належить до її підсвідомих інстинктів?
А Сократ;
Б З. Фрейд;
В Аристотель.
4. Цілісне бачення людиною світу й себе в цьому світі, розуміння свого місця в ньому й свого призначення — це:
А світогляд;
Б самореалізація;
В самоспостереження.
5. Риси людини, які визначають її належність до певної історичної спільноти і є більш чи менш однаковими для всіх її представників, — це:
А індивідуальне;
Б національне;
В загальнолюдське.
6. Процес розвитку людини, становлення особистості у взаємодії з навколишнім світом — це:
А самовизначення;
Б соціалізація;
В ідентифікація.
Відгадайте Кросворд(замалюйте його в зошит)!
· Правильно розв’язавши кросворд, у виділеному рядку ви прочитаєте автора висловлювання: «Людині потрібно більше турбуватися про душу, ніж про тіло, тому що досконалість душі виправляє недоліки тіла».
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Підготувати повідомлення про ознаки конкретних моральних рис людини.
ШАНОВНІ ДЕСЯТИКЛАСНИКИ ТА ДЕСЯТИКЛАСНИЦІ!
Цього начального року ви вивчатимете новий начальний предмет «Громадянська освіта». Він спрямований на те, щоб допомогти молодим громадянам України вирішити важливе для власного майбутнього завдання самовизначення — усвідомлення свого місця в суспільстві, вибору певної позиції, визначення відповідного до неї життєвого шляху та виду діяльності, формування національної самосвідомості, громадянської позиції, загальної культури, світоглядних орієнтирів тощо з огляду на участь України в загальносвітових політичних, економічних і соціокультурних процесах.
За 40 тис. років свого існування людство досить багато дізналося про себе і про світ, у якому живе. Ще давньогрецький філософ Сократ закликав людину пізнавати саму себе. Сьогодні людину та окремі аспекти її існування вивчають понад 800 наук. Проте вона була й залишається таємницею, яку так і не змогли осягнути повного мірою.
Німецький філософ XVIII ст. Іммануїл Кант вважав, що для того щоб зрозуміти своє місце й призначення у світі, людина має знайти відповіді на три запитання: що я можу знати; на що я можу сподіватися; що я маю робити. Проте всі вони зводяться до одного: що таке людина. Знайти відповідь на нього й усвідомити своє призначення у світі, місце в державі й суспільстві як громадянина — головна мета курсу «Громадянська освіта». Допоможе вам у цьому підручник, який ви тримаєте в руках.
Перш ніж розпочати роботу, необхідно ознайомитися зі змістом підручника та його структурою.
Навчальний матеріал об’єднано в сім розділів, кожен із яких складається з кількох тем. На початку кожної теми наведено епіграфи з висловами видатних особистостей. Вони віддзеркалюють їхні погляди на проблеми, що розглядатимуться в тексті. Доцільно звернути на них увагу та визначити особисте ставлення до цих думок після опрацювання теми.
Після епіграфів на вас чекають запитання й завдання рубрики «Пригадайте». Вони допоможуть пригадати вже відомий матеріал, що дозволить краще зрозуміти новий.
У тексті ви зустрінете нові слова, зміст яких може бути для вас незрозумілий. Тому вони виділені чорним шрифтом, а в окремій рубриці на початку теми пояснено, що саме вони означають.
Схеми й таблиці допоможуть вам краще систематизувати навчальний матеріал і спростити його сприйняття.
Під рубрикою «Документ» наведені фрагменти історичних джерел за темою. Необхідно прочитати ці тексти та відповісти на запитання до них.
Матеріали рубрики «Цікаво знати» будуть корисними допитливим учням та ученицям, які хочуть поглибити свої знання. Вони містять додаткову інформацію, цікаві факти, пов’язані зі змістом теми.
Навчальні теми узагальнюють висновки. Вони містять стислий виклад провідних думок, розкритих у тексті. Запитання та завдання, які завершують вивчення теми, спрямовані на формування різноманітних умінь та навичок.
Підручник також містить практичні заняття. їхня мета — допомогти краще засвоїти знання, розвинути вміння, сформувати ставлення до певних явищ через ваш особистий досвід. Практичні заняття спрямовані на формування навичок соціальної взаємодії, вироблення вміння самостійно аналізувати різноманітні ситуації, передусім у своєму життєвому середовищі, уміння самостійно приймати відповідальні рішення, конструктивно взаємодіяти із суспільством тощо.
Завершивши вивчення розділу, ви зможете підсумувати його матеріал і здійснити самоперевірку рівня набутих знань за допомогою тестових завдань.
Наприкінці підручника розміщено основні поняття й терміни, а також плани-схеми для організації самостійної роботи, які стануть вам у пригоді.
Підручник супроводжує електронний освітній ресурс, на якому розміщено тести для самоконтролю, що виконуються в режимі онлайн.
Розділ I
Особистість та її ідентичність
Із-поміж усіх тварин тільки людина здатна сміятися.
Аристотель
Людина! Це чудово! Це звучить... гордо!
Олексій Пешков
Так влаштована людина: завжди прямує до того, чого в неї немає.
Жорж Санд
ПРИГАДАЙТЕ
1. Що таке людина? Які її основні відмінності від тварин?
2. Які форми соціальної організації людей вам відомі?
ТЕМА 1. Я — ЛЮДИНА. САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ. МОЇ ПОТРЕБИ ТА БАЖАННЯ
1. Що таке людина
Реалії життя XXI ст. спонукають сучасну людину жити в досить напруженому темпі. Проте інколи в гонитві за досягненням своєї чергової мети вона зупиняється і вражено дивиться на навколишній світ. Безліч разів, скажімо, вам доводилося йти до школи цим парком, а ви ніколи не замислювалися над тим, скільки років старим липам, що там ростуть. П’ятдесят, сто, а може, і більше? Куди ми постійно поспішаємо? Яким є наше призначення? Для чого взагалі ми живемо? Рано чи пізно кожна людина ставить собі ці питання.
Для того щоб визначити свої потреби та бажання, своє ставлення до навколишнього світу та своє місце в ньому, необхідно зрозуміти, ким ми с. Усі ми люди, але що ж таке людина? На перший погляд, тут немає нічого складного. Кожен із нас упевнено виділяє людину з навколишнього світу. Її відмінність від усіх інших істот є очевидною. Однак у чому саме вона полягає? У цьому сенсі людина й сьогодні залишається таємницею. Можна лише наблизитися до пізнання того, чим є людина.
Спроби науковців та філософів визначити головну характеристику людини, яка б відрізняла її від усіх інших живих істот, стали причиною існування різних наукових понять, що описують окремі аспекти такого складного явища, яким є людина.
Дослідники вважають, що людина на 70% істота біологічна (їсть, спить тощо) і на 30% істота соціальна (формується в соціумі й залежить від нього).
Дитинча тварини від народження має інстинкти, що допомагають йому орієнтуватися в тому, що їстівне, а що ні, на кого можна нападати, а кого боятися. Людська дитина після народження — найбільш не пристосована до життя серед усіх живих істот. І повноцінною людиною вона може стати лише в середовищі собі подібних, які дадуть їй знання про навколишній світ, навчать працювати, спілкуватися й жити з іншими людьми.
Однак, формуючись і розвиваючись як соціальна істота, людина залишається одночасно частиною природи. Це визначає її фізичні життєві потреби — їжа, повітря, певні фізико-хімічні властивості середовища, у якому вона може нормально існувати (склад атмосфери, рівень радіації, тиску тощо). Отже, людина — істота біологічна. Проте соціальне і біологічне в ній нерозривно поєднані. Так, усі люди мають майже однакову будову організму, проте повністю розвинути всі закладені в ньому можливості людина може лише в суспільстві. Однією з таких можливостей є здатність до спілкування з іншими людьми через розмову, читання й письмо, а також самовираження. Тому, на думку дослідників, людина — істота біосоціальна, що існує, формується й розвивається під впливом двох середовищ — природного та соціального.
Записуємо в зошит!
Індивід (від латин. individuum — неподільний) — окремий організм, який існує самостійно, зокрема людина; одиничний представник людства.
Особа — індивід, який завдяки своїм здібностям та іншим характеристикам здатен виконувати різні ролі в суспільстві.
Соціальне — те, що стосується або належить до суспільства (соціуму).
Громадянин — людина, що належить до постійного населення держави, користується правами та виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави.
ЦІКАВО ЗНАТИ
Людина може виражати свою особистість у різний спосіб, зокрема через вигадування і створення чогось нового, тобто творчість. Творчість як вид людської діяльності має свої особливості (зверніть увагу на схему, с. 8). Хоча в повсякденному спілкуванні творчістю часто називають креативність, і навпаки. Насправді між ними є різниця. Креативною називають ту особистість, яка здатна не лише особливо вдало генерувати нові ідеї, але й втілювати їх у життя.
Оскільки людина живе в суспільстві, то співвідносить свою поведінку з тим, як її сприймає суспільство та як вона впливає на нього.
Який існує взаємозв'язок між людиною та суспільством?
ЦІКАВО ЗНАТИ
Існує історико-філософський жарт про те, яке визначення людини дав давньогрецький мислитель Платон. Одного разу його запитали: «Що таке людина?». «Це тварина, що ходить на двох ногах», — відповів філософ. Тоді йому заперечили: «Тож птахи теж ходять на двох ногах!» Обміркувавши це заперечення, Платон уточнив визначення: «Людина — це істота, що ходить на двох ногах, але без пір'я». І тоді жартівники підкинули вчителеві обскубаного півня, на шиї якого висіла дощечка зі словами: «Людина за Платоном». Відповіддю мислителя стало нове визначення: «Людина — істота безкрила, двонога і з широкими нігтями, здатна до державного знання».
Якою є мораль цього жарту?
2. Різні «виміри» людини. Ідентичність і самовизначення
Людина поєднує в собі біологічні та соціальні риси. При цьому термін «людина» науковці використовують, щоб визначити людину в біологічній класифікації як вид, що наділений розумом. Це поняття відображає спільні якості всіх людей. Окремого представника людства, якому властиві передусім природні якості, носія спільних якостей людського роду, називають індивідом. Як уже згадувалося, людина є істотою, що не може повноцінно існувати поза суспільством. У будь-якому суспільстві є норми і правила, дотримання яких дають змогу людям співіснувати разом. Людина мусить вивчати ці правила, щоб успішно функціонувати в суспільстві. Саме тут індивід стає особою.
Людина як особа завжди має свою індивідуальність — сукупність своєрідних і неповторних якостей — психічних, фізичних, соціальних, що відрізняють одну людину від іншої. Усвідомлення людиною своєї індивідуальності, значення своїх якостей у суспільстві перетворює її на особистість. Коли говорять про людину у відношенні до держави, то її називають громадянином.
Шлях усвідомлення людиною себе, своєї унікальності й водночас подібності до інших людей та належності до різних соціальних груп, свого місця у світі приводить до визначення її ідентичності, а сам процес називають самоідентифікацісю (самовизначенням).
Записуємо в зошит!
Самоідентифікація — ототожнення особою, групою осіб або спільнотою людей себе за певними ознаками; визначення образу себе, своїх моральних орієнтирів та цінностей, що визначають власну поведінку і рішення.
Прагнення самовизначення завжди було важливою потребою людини й однією з головних її відмінностей від тварини, адже самоідентифікація пов’язана з усвідомленням людиною свого «я» і своєї окремішності від усього, що її оточує, а тварини це робити не здатні. Психологи також зазначають, що самоідентифікація людини є неодмінною умовою її психічного здоров’я. Людина із чітким усвідомленням свого «я» відчуватиме себе у світі реальною, живою, цілісною. Вона буде здатна усвідомлювати ідентичність інших людей. Така особистість сприйматиме життєві перешкоди (соціальні, етичні, духовні та біологічні) із твердим відчуттям реальності та індивідуальності самої себе та інших людей.
Ідентичність — сукупність установок, уявлень, пов’язаних із власним самоусвідомленням (самоідентифікацісю) індивіда та його самооцінюванням у суспільстві.
За схемою розкрийте особливості творчості як виду людської діяльності.
Розуміння своєї ідентичності допомагає людині краще усвідомлювати й виражати, ким вона є не лише як особистість, але і як частина спільноти — сім’ї, мовного й культурного середовища, народу чи нації, формальних та неформальних спільнот. Входження до цих спільнот відбувається під час соціалізації особистості. Про це детальніше поговоримо в наступних темах.
У яких «вимірах» перебуває людина за час свого життя?
ВИСНОВКИ
Людина — унікальна жива істота, яку неможливо до кінця зрозуміти. Вона розвивається під впливом природного та соціального середовища.
Для характеристики людини можуть використовувати різні поняття залежно від того, які якості людини беруть за основу для визначення.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ (Усно)
1. Що таке феномен людини?
2. Що означає термін «соціальне»?
3. Поясніть термін «індивід». Чим індивід відрізняється від особи?
4. У чому, на вашу думку, полягає складність пошуку відповіді на питання «Що таке людина?».
5. Як ви розумієте поняття самоідентифікації (самовизначення)?
6. У чому полягає розуміння людини як біосоціальної істоти?
7. Охарактеризуйте прояви залежності людини від природного й соціального середовища.
8. Поясніть, як ви розумієте твердження, що знання про себе необхідні людині для того, щоб бути людиною. Чи поділяєте ви цю думку?
9. Чому усвідомлення людиною своєї ідентичності є важливим для кожного? Поміркуйте, якими є визначальні складові вашої ідентичності.
Домашнє завдання: опрацювати параграф 1.
Напишіть есе на тему «Що для мене означає бути людиною».
Комментариев нет:
Отправить комментарий